Тільки погляд…

Тільки погляд з далекої байдужості
Знову розтопить на серці лід
Сумні нотки вигаданої мужності
Знову подадуть йому на обід
Йому припишуть статус неформала
Одягнувши на шию сотні ярликів
Об стінУ розбиті два бокала
Через брехню з ворожих язиків
Він забув дорогу до власного дому
Потрапивши душею у палку ворожнечу
Не забудь його розбудити о пів на сьому
Не забудь вберегти його від втечі
Не забудь знову довести до божевілля
Щоб серце вибухало від аретмії
Не забудь для нього стати синдромом похмілля
І останнім поглядом порожньої надії
Ти винайди від самотності вакцину
Нехай йому хоч раз, тай пощастить
Він далі відчуває почуття провини
Чесно? Він так себе занапастИть
Він більше не одягне краватку
І кожна наступна зустріч уже не ділова
Він на серці поставив печатку
Із підписом « Вона неправА»
Він чекав тепла, а натомість вітер
І сонце заховалось під натиском грози
Залишив на пам‘ять пару римованих літер
Залишив на віях краплю гіркої сльози
Вона неперевершена, вона зовсім інша
Вона між першою і останньою сторінкою
Вона між рядками трохи сумного вірша
Вона стала його відмінною оцінкою
Він не шукатиме більше причини для стресу
І в очах її не знайде долі симпатії
Вона стане його глобальним прогресом
Лікарством від наступних проявів апатії
monahhh