Узбіччя

Я спалила памʼять про тебе,
Я палила і в день і вночі.
Я тепер ніби сонце для неба,
Я тепер ніби тління в печі.

Я тікала від тебе далеко,
Та завжди поверталася знов.
Я мов птаха, якій так не легко,
Проти шторму летіти на зло.

Я спалила про тебе всі вірші,
Я рвала одяг, що пахне тобою.
Я сиділа пуста на узбіччі,
Я зітліла не ставши собою.

Я спалила ту згадку про вірність,
І про щирість і сміх і … любов.
Моє серце пізнало ту бідність,
Що не можна пізнати разом.

Я спалила себе на узбіччі,
Я горіла не раз і не два,
Я тепер мов мольберт для величчя,
Та порожня моя голова.

Снєгова Вікторія