Україна гордо б’ється,
Хоч прийшла біда, як зло.
Ворог нищить її ниви,
Рве міста й села на тло.
Попіл чорний вітром віє,
Стигне в жилах течія.
— Чом страждаєш, рідна земле?
За що кара ця твоя?
Та шепоче вітер з хмар:
— Це буремний, грізний час…
Але сонце їй всміхалось:
— Ти воскреснеш ще для нас!
І заснула Україна,
Тихо-тихо, як перлина.
Та не спить душа жива –
В грудях полум’я палає.
Б’є серцями боротьба,
Кожен воїн світло знає.
Стане сонце над Дніпром,
Змиє дощ сльозу з руїни,
Зацвіте калина знов,
Вільна буде Україна!
Карпець Ростислав Ігоровичич
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
