Мотор січ бажали си придбати
Та сланець крадькома видобувати
"Братів" слов’ян під себе підібгати
В кишенях мати дощ з відра…
Тканиною моторів вмить заграло поле
Що було раєм стало місцем мору
Кохання до ворожого згубило
В мить Україну запалило.
Та розпач зріс, горів і ліс
Бо мізках не з’єднав слушні контакти
Людей що в молитовний дім
Заносили менталітету краплі.
Та храм той – то була мара
Й костюми замість совісті в акторів
Сион й Афон трубили через слово
Заплутуючи сенси в зомбі тан.
Навіщо ж люд до доброго тулився
А в решті вщент весь обпалився
Химера в дім прийшла а з нею
Питання задоволення потреб.
Дітей навчати як? сховати їх сердечних
Щоб викорчувати насіння зла
московія що принесла.
Убити в собі московита
Тепер задача в нас велика!
Вкраїнська юрбо пробудись!
Вишневим цвітом дотягнись
Дістань той ключ що зло сховало
Розкрий серця, щоб засвітало…
Я вірую у праведність сердець
В брунатний та блакитний погляд долі
Та мови української кінець
Відкинутий на безкінечність в зорі.
(с) 29.09.24
України плекаючи сила
