Де сонце яскраво лягає на землю?
Де місячне сяйво вкриває поля?
Де хлібом духмяним зустрінуть і сіллю?
Де краща у світі плодюча земля?
Волошки і маки тут квітнуть на полі,
Красою своєю чарують твій погляд,
Туман над землею мандрує ранковий,
І слід із роси залиша світанковий.
А голос пташок, який чуєм щодня,
Хіба він не рідний,- цей спів солов’я,
Що радує серце, душа аж бринить,
І хочеш спинитись, продовжити мить.
Тут вітер колише трави на луках,
З ланами пшениці шепоче щодня,
В лісах і в горах видає дивні звуки,
Це рідний мій край – Батьківщина моя!
Цей вітер тополі додолу згинає,
І хвилі гігантські у шторм підіймає,
Від нього здригаються ріки й моря,
Це рідний мій край – Батьківщина моя!
Ліси тут які, озера, ставки,
Квітучі сади і широкі лани,
Простори безмежні і чорна рілля,
Усе – українське – це наша земля!
А де ще у світі побачиш ти поле,
Як килимом жовтим укрита земля,
Мільйони голів тут чекають на сонце,
І мають подібне до сонця ім’я.
Тут виноградник, баштан і пустеля,
І терикони, складні підземелля,
Печери найдовші, джерела цілющі,
Полонини високі, канйони і кручі.
Тут зібрано все – і низини і гори,
Річки і озера, і Чорнеє море,
Тут зібрано все, що єднає серця,
Уся ця краса – Україна моя!
Андрій Буркацький
