Я бачу країну в
в найтяжчому часі,
Вся в шрамах,розбита,з
дірками будівлі.
Стежки,дороги,поля
заміновані-мразі,
Людство живе у якомусь
свавіллі.
Нема магазинів,
продуктів,доставки,
Живуть у підвалах,мов тії
бомжі.
А ці розвалились на
на наших лежанках,
Шашлик із скотини
жарять собі.
Нам доведеться
пройтись по руїнах,
Побачити обсяг жахіття
війни.
Роками шукати зустріч
родини,
Яку розкидало у
різні кутки.
До перемоги-шлях
божевілля,
Крики,підриви з вогнем
до небес.
Поля укриті частинами
тіла,
Господи Боже,ну ти же
воскрес!
Невже наказав тих за
тії гріхи,
Що жили з девізом
,,убий”,,укради”.
Ти ж милосердний-
допоможи!
Воїнів наших в бою
захисти.
Людство благає,склавши
долоні,
Хрест накладає права
рука.
Ми віримо й хочемо долі,
дітям,щасливої-
Благослови на віка.
17.07.22
Тетяна Лазарєва
Україна під час війни
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська