Упала сльозинка, скотилась сльоза,
Чи просто миттєво набігла…
У серці гриміла, клекотала гроза,
Вона по склу битому бігла.
І бігла швиденько, ніби хтось доганяв
І плакали, плакали, плакали очі,
Не було нікого хто б спинив і обняв
А дівчинка йшла серед ночі!!!
Не було просвітку, лиш темінь одна,
До кого би їй притулитись?
Вона все хотіла зробити сама
Невже треба їй зупинитись?
Чи може чекати, як ранок настане
Й промінчик покаже їй шлях,
А чи почекати, як вигляне місяць,
Чи йти навпростець по зірках???
Упала сльозинка, скотилась сльоза ,
Руками лице витирала…
Горіла, кипіла, палала душа,
Чимдуж вона все поспішала.
Виднівся вже фініш, осяяний сонцем,
Скоріш перетнути би стрічку,
Закінчити сон, подивитись в віконце,
Назавжди покинути нічку.
Охота дивитись в ясні небеса
І миру просити у Господа Бога,
І вірити в себе, в прості чудеса,
Така вже сльозлива ота перемога.
І хочеться світла і щастя для всіх,
Для нашої неньки – країни,
Щоб сльози від щастя, як ранішній сніг,
Розтали погожої, теплої днини.
Марія Грушак 25.11.2021р.
Марія Грушак.
