Усім на жаль скінчилась осінь

Усім на жаль скінчилась осінь.
Її творіння, наче сни,
Розсипалися по дорозі
До дуже довгої зими.

Короткі дні, холодні ночі,
В душі туманних ранків щем
І ніби платячи за злочин,
Дерева мокнуть під дощем.

Межа. Невизначеність часу.
Дні в сутінках ідуть на спад.
А вітер затаїв образу
І гонить з міста листопад.

От і скінчилась дивна осінь,
Та ще так довго до зими…
Холодний вітер листя носить,
Мій біль і розпач разом з ним.
Володимир Хвостенко