У долі істини-час шляху
Який не зупиняється ні на мить.
Вітром шепоче тихо,
Як сонце заходить за хмари
А ця люта битва спустошує все,
Який вогонь палає:ліса та міста!
Із громом громотить,наче дзвін,
Болотом ходячи,по ямам.
А небо,як червоне полотно,
Димом закриває всю траву.
Який гине червоний мак,
Як символ нашої душі.
На мить,у день і ніч,
Ходять ці непрошані гості.
Яка ця сила забирає нашу душу,
Які,до біса забирають наші землі.
Україно,ти моя єдина
Моя Батьківщина рідна.
Я знаю всі права та міста.
Яка правда розкриється
Всі поглянуть світ на очі
А ви мовчіть,Україно й Росіє,
Озирніться,як все руйнується.
Подивіться,що ви наробили.
Як люди гинуть на очах.
Як люди проливають кров за вас,
Захищаючи всіх на Україні,
Вогнем знищується їхні серця,
Із їхньою долею і часом неменучим…
Сисюк Ірина
