Весна до лісу не спішиться,
В полях дрібненький сіє цвіт.
Та все-таки мені здається,
Що сонця промінь впав між віт.
Сік сонно плине під корою
Старезних грабів та дубів,
Бруньки бубнявіють з жагою –
Скоріш збудити тих соньків.
Плющ – он де видерся нагору,
Йому, бач, сонця подавай!
Змарнів з лиця в холодну пору,
Та з виду гордий, не чіпай!
І молоде галуззя пнеться,
Угору, тягнеться, росте.
Йому ще мріється, здається,
Що може все, що встигне все.
То хай собі воно мужніє,
Бо що гадати наперед?
Весна прийде, зазеленіє,
Накине цвіту пишний плед.
Цілюща жимолость зав’ється,
Озвуться голосом птахи,
І оживе ліс, усміхнеться
Приходу красної весни.
Вікарук Ліля
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
