Серед тиші ночей безсонних
Мандрують розуми людей духовних.
Крізь думки, мов пустелі вітер,
Шукають істину, що схована в мовчанні.
Світло місяця, тіні мерехтіння
Відкривають шлях у безмежну мрію.
Думки, як птахи, в небі синім
Шукають правду – чи знайдуть навічно?
Чи є ще час? Минуле чи майбутнє?
Ми тут, ми зараз, але вже інші.
Світ мінливий, мов хмари в небі,
Істина ховається за межами душі.
Життя – це мить, подих і мандрівка,
Де кожен крок – це шлях у невідоме.
І в кожній думці та роздумі
Знаходимо ми вічність, шукаємо свій дім.
Розум – це ріка, що тече без зупинки,
Несе вона нас у глибини.
У цьому вирі розумних думок та мрій
Знаходимо ми себе, свій шлях, свою правду.
Софія Дмитрієва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
