Краплі нещадно пробили броню небесну,
вкрита водою земля терпляча,
без сумнівів, те, що пішло – не воскресне,
холодне ніколи не буде гарячим.
Ніколи не зробиться те, що лише планується,
для цього потрібно, звичайно, діяти,
і так поступово життя руйнується,
ти маєш гризти зубами все, а не мріяти.
А може, потрібно лише скоритися,
забити на все, що навколо кружляє?
Та ти не такий. Ти не хочеш втопитися
у тому, що сенсу не має.
Ігор Мартинюк
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
