У Храмі Божім

Немає гриму на лиці і знята маска,
Оголена душа писати надиха.
Дай сили, Господи, мені будь ласка,
В молитві Божій біль завжди стиха.
Відкрита я у храмі та відрадна.
Хвилююсь дуже, та це все дарма.
Не бачу, Господи, тебе я безпорадна.
Сльози торкають Хрест, я не сама.
Всі рівні, ось де, і не важливі статки,
Ніхто мене не кривдить, не штовха.
В нас всіх таланти є, також задатки –
Спокус багато маєм та гріха.
Тут не потрібні статуси, посади.
У Храмі Божім немає переваг,
Бо всі питаєм Господа поради,
Хоча у кожного свій власний шлях.
Ірина Сонце