У шумі вулиця,
хтось їде, а хтось йде,
Попереду чиясь маячить спина,
То вітер я, то він наздожене,
Байдужа всім
червона горобина.
Хтось переймає, руку подає,
І потиск справжній,
чоловічий, сильний,
Якісь питання розум задає,
Відволікає погляд пильний.
Із кожним кроком
день щось додає,
Уже на п’яти вечір наступає,
Все, що сплелось, моє і не моє,
Не поспішаючи,
свідомість розплітає.
01.02.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
