Для чого обман і пусті балачки,
Якщо вони ранять, мов гострі шпички?
Вони огортають, мов тінь нежива,
Лишаючи в серці самотність і жаль.
Навіщо брехати, даруючи сни,
Якщо вони вранці розвіються вмить?
Надії, що тьмяно у серці горять,
Від фальші чужої згасають, мов жар.
Як хвилі холодні накриють той шлях,
Де слово фальшиве лишає свій знак,
То світлом не стане воно у пітьмі,
А тільки розсіється в мареві дні.
Не варто ховатись за маскою слів,
Що ніжно шепочуть, та сповнені див,
Бо душі чужій ця оманлива гра
Залишить лиш попіл і краплю тепла.
Довіра — тендітна, мов крила пташині,
Зламаєш — і більш не здійметься в вирій.
Тож краще мовчати, ніж грати словами,
Щоб потім не жити з холодними снами.
Віка Федорич
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
