Накриває ковдрою
задушливо-терпкою
Уява.
Починаєш гортати сторінки
думок –
звична справа.
Натикаєшся на колючо-болюче.
Згадка.
Складаєш пазли слів
у вежу –
пластир-латка.
Залатати б спогади дірчасті,
зшити нитками, хірургічним швом.
Щоб фантазія стала в радість,
а не катом – колишніх сонетів вінком.
2025 ©Ірина Вірна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
