Хтось в тобі бачить усміх немовляти,
Хтось – днини гожої прихід,
А я, чомусь, не можу споглядати
Зорин згасаючих політ.
Хтось – мрії щирі вільно випускає
В твої обійми, мов птахів.
А хтось – невпевнено тихо зітхає,
Бо відпустити не зумів.
Хтось в тобі волю, простір відчуває,
А хтось – приймає так, як є.
Твою безмежність радо обіймає
І спокій кожному дає.
Хтось в тобі бачить щирість непоказну,
І справедливість майбуття.
Черпає силу хтось в тобі щоразу,
Наснагу, віру для життя.
А я у тобі, моє бездоганне,
Таке казкове, як у снах,
Читаю, чую світу несказанне,
В твоїх фіалкових очах.
Вікарук Ліля
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
