Скільки близьких людей забрала в нас війна?
Ні старих, ні малих не жаліла вона.
А мати стара, що сина виглядала,
Не їла, не спала в людей все питала:
-Де мій синок, кровинка моя?
-Чи коли ще, тебе побачу я?
І в іншій країні, з якою ми ворогували,
Теж старі матері ночей не спали:
Дивились на шлях, синів виглядали.
І не повернулись хлопці й донині,
Ні в нашій, ні в тій країні.
Люди, погляньте, навіщо ж війна?
Багато лиха принесла вона,
А як живуть всі в мирі, то раді вони і щасливі!
Діти навчаються, сади цвітуть,
Лунають пісні і там і тут.
Народи між собою – брати і нехай ніколи
Не забувають про це вони!
Мир і воля для всіх- одна,
Так хай же у кожного буде вона!
Валентина Харченко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
