Хліб— усьому голова,
Справді це — святі слова!
Скільки праці і турботи,
Скільки вкладено роботи,
В цей духм’яний свіжий хліб!
Ще в дитинстві пам’ятаю,
Безтурботне я дитя, до бабусі прибігаю,
С печі хліб вона вийма.
Я на неї поглядаю, а сама міркую,
Зараз скибочку одріже – хліба я скуштую!
Ось і справді ніж бере, мені скибочку дає.
Дає й промовляє:
-Ти, шануй дитино тих, хто хліб виробляє!
Цю бабусину науку пам’ятаю я завжди,
І цілую їй я руку, теплу руку в мозолі.
Я вклонюся низько-низько хліборобам до землі!
За тепло, за щиру ласку, за хлібину на столі!
Валентина Харченко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
