Мов вати солодкої клаптики в небі,
Хмарини пухкенькі поволі снують.
Такі безтурботні, хоча при потребі,
Свого невдоволення краплю проллють.
Але ж вони вільні, літають досхочу,
Немов на долоні для них увесь світ.
Сягнуть висоти їх мені б! Не доскочу,
Хоч як би хотілось, безкрилій, в політ.
Прекрасні, чарівні, зворушливо-ніжні
І чисті, наївні хмарини пливуть,
Як наші молитви до Господа щирі,
Вибілюють душу. Якби ж всім збагнуть…
Вікарук Ліля
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
