Живу, як люди всі, по праву.
А як? Розсудить тільки Бог…
Сухий калач мачаю в каву…
І знову п’ю її… За двох.
І подумки, все пережите
в уяві знову постає…
Бо, в цілому, не тільки квіти,
колючки і каміння є.
Отак, збираючи каміння,
з підошви дістаю скалки…
Не маєш, юносте, терпіння…
Якби ж то було навпаки!
Холоне кава, тане в роті
в сльозах замочений калач…
І білий прапор на супротив
не допоможе. Плач не плач.
01.02.2022
Олена Богуцька
Олена Богуцька
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
