блукаю наче по лісам,
завмершим днем холодним,
час так швидко проліта,
що я знову пропустила важливі слова.
а громовина враз у сон вірвалась,
сколихнула все живе.
і кошмар наснивсь лихий,
наче це все наяву, і босоніж по всьому простору.
ходила по своїй душі кутках,
шукала догідний шлях назад.
кожен з нас шукає сенс, навіть там, де не знайдеш.
будеш вічно у бігах,
у просторі та у кутках
шукати рідне у словах.
Рити Покоюк
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
