Холод

‎В мені живе душа
‎Чутлива трохи та проста
‎Це перше у її житті життя
‎Яке вона ще не пройшла.
‎Намальовані стежки в картинах
‎У вікнах світла днина
‎Чашка теплого чаю
‎Та печаль якій немає краю
‎
‎Холод вражає до самої крові
‎Вона хоче почути , слова любові
‎Хоча б одне слово
‎Не тиша
‎Тоді час стає повільнішим
‎
‎Цей край землі мені знайомий
‎Проте,у житті все не так намальовано
‎Як на картині..
‎Всі чари фарб, на одній перлині
‎
‎Хвилі,величні хвилі
‎Усе те, що ми хотіли
‎І весь цей шлях тебе заради
‎Бо неспроможний я вказати
‎Справжню сутність справжньої людини.
‎
Дана Іллюк