Хотіла

Хотіла бути вірною – зламали.
Хотіла бути вільною – не дали.
Хотіла бути щирою – сміялись.
Хотіла бути доброю – плювали.
Хотіла буть щасливою – не смію.
Хотіла буть красивою – повія.
Хотіла буть єдиною – мара.
Хотіла буть дитиною – не та пора…
Тепер це вже не я. Тепер не хочу.
Тепер живу порожнім сірим днем.
Слізьми всі дні – це звично вже – промочу,
а в пам’яті усе горить вогнем.
Вічний вогонь? Банально це чи гучно?
Не знаю. Та хотіла б погасить,
бо вже спалив і серце моє, й душу,
і тіло , мабуть, скоро догорить.

Ольга Дворецька