Ти не бачиш того, що бачу я в тобі.
Кожен світанок починається однаково:
з променів, що так настирно пробираються у вікна,
із запаху кави, що лине в кімнату.
Щоночі я засинаю з надією побачити тебе на світанку,
хоча добре знаю: Надія — це хвороба, що вбиває.
Безжально, жорстоко, хтиво.
Моя надія живе світанком,
світанок живе тобою.
Я так тебе прагну, як Фролло прагнув Есмеральду.
Я готовий спалити весь Париж заради тебе,
гнатися за твоїм поглядом до самої смерті. Belle.
Ти не втечеш від мене.
Твоє серце таке хтиве й прогниле,
що тільки біля мене йому місце.
Моє серце теж прогниле, також хтиве.
Можливо, через це я не можу бути
ніде і ні з ким іншим.
Saenanara
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
