Усі ми люди. В кожного своє.
Хтось грошей хоче, а хтось хоче хати.
А хтось, не дивлячись на свій ще юний вік,
Подався Україну захищати.
Яскраве сонце вже тепло дає.
Хтось в затінку водичку попиває.
А хтось, вдягнувши свій бронежилет,
Окопи і траншеї прокладає.
І чорні хмари вишикувались в ряд,
Дощем пекучим землю окропили.
Та не зляка відважних він солдат,
Бо сам ГОСПОДЬ дає їм віри й сили.
І молитви, підняті в небеса,
Полинули аж до самого Бога.
О Мати Божа, Діво Пресвята,
Допоможи … Тяжка ця ПЕРЕМОГА …
Але прийде! У ранішній росі!
Із сплетених серпанком ніжних квітів.
Наш Боже, щиро дякуєм Тобі,
Так моляться всі українські діти.
Любов Колодій