Вона ішла крізь дощ і втому,
Пізнавала світ, що став колись чужим.
Та не зламав її ніхто —
Навіть вогонь, що палив живим.
Вона творила кожен ранок,
Слова в серці берегла.
Для світу — промінь серед хмарок,
Хто, якщо не ти?
Вона писала, рвала тишу,
Летіла вгору без страхів.
Знімалась у кадрі,
У сотнях поглядів й рядків.
Її вітали виступи і сцени,
Та головне — в очах вогонь.
Йшла крізь усі шторми шалені,
Бо знала: щастя — в долоні.
І хай цей світ буває гострим —
Вона лишається собою просто,
Даруючи людям своє світіння.
Хто, якщо не ти?
Софія Дмитрієва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
