Задаючи питання це,
Одразу мемна ухмилка приходить на лице.
А якщо прибрати всі ці жарти славні,
То, дійсно, хто такий я є насправді?
Я вважаю все відносно:
Варто подивитися з цього чи другого боку.
Треба тільки дати волю своїм думкам,
А не вірити невідомим і чужим чуткам.
Якщо розглядатимо вселенно –
То я навіть не крапля моря тут, напевно.
Чим це може буть корисно?
Щоб не прийти в кінці життя свого і зрозуміть – прожив життя своє цнотливо.
Якщо розглядатимо планетно –
Я маленький гвинтик, як казав блискучий класик,
Лиш елемент на один монолітний наш мурашник.
Тож стався до комах, як заслуговують на те – взаємно.
Якщо поглянемо державно – тут я вже громадянин:
Маю права свої, свободи і, звичайно, обов’язки свої.
Тож виходить я ще й частка однодумської юрби
І вже сам можу обирати для мелодії від себе звук струни.
Якщо розглянем релігійно – я величне діяння Боже,
І, як казав у фільмі Вінсент Вега, буквально таки чудо.
Тож якщо не віриш чудесам, поглянь собі під ніс у сам на сам.
А як щодо особистісного?
Тут вже кожен ладен підставляти щось своє:
Хоч доброго, хоч злого, хоч бідного багатого,
Але головне, щоб індивідуально це було твоє.
Не дивись на інших, а живи своє,
Багато в світі грішних, але і добрі є,
Будь індивідуальним і роби як знай,
Головне чини по совісті, радій життю й кохай.
Давид Клименко
