Хто я?

Можливо я із іншого життя?
Із іншої реальності чи світу
Прийшла сюди ще геть дитям
Рости й пізнать земну освіту?
Можливо я із іншої планети?
Але я дихаю як всі, живу і вчусь
Я пізнаю усі земні секрети
Гадаю скоро і ядра торкнусь
Мені цікаво все і я готова далі
Пройшовши вже усе найгірше
Я тільки більше поринаю у деталі
А світогляд мій стає все ширше
Мене вже менше ця земля страшить
Вже менше щось бентежить
Я хочу тут життя прожить
Воно моє, воно мені належить
Я вже кохала і була щаслива
Я плакала, переживала біль
Була моментами брехлива
Чим сипала на рани сіль
Я вже раділа дню і ночі
Безстрашною була як грім
Я вже дивилась смерті в очі
А ще пізнала як це «дім»
Я падала й була залежна
Без крил навчилася літати
Я світ любила обережно
Й пізнала значення «чекати»
Я вже знаю як це «воля»
А ще в них пекло є і рай
Я часто чую слово «доля»
Хіба ж вона? – але нехай…
Зі мною йшло людей немало
Усі були не схожі, різні
Із кимось світло нас єднало
Хтось залишав сліди залізні
Ще стільки термінів пізнати
Ще стільки у собі знайти
Немало треба ще віддати
Щоб весь цей шлях мені пройти
Хто ж я, звідки або де?
Я неодмінно все дізнаюсь
Моя душа мене веде
А серце знає, не зламаюсь!
Аліна Жиренкова