Я йду, та забагато бачу сліз.
Не хочу! Не хочу бачити я їх!
А ти малюєш на землі:
"Ангеле, прости мені"…
Його світлини на стіні.
Та вони уже не такі.
А вона знову на листку
Малює історію свою:
“Втома, миші, гниють стопи,
Грунт і вода.
Навкруги лиш дикий гул.
"Ангеле! Де милість твоя?!
Чому саме я?!"
Свого обличчя вже не впізнає душа.
Кличуть небеса.
Й відпускає обпалена земля.”
Погасло світло. Тьма.
Лише лоскочуть язики вогню.
А далі… А далі знову тишина.
Й життя нема.
На стінах мовчазні світлини.
Без часу в пам’яті й лиш тишина
Наче недомальована химера
З написом "Війна".
Тарас Четербух
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
