14.05.2024
Он художник, він один.
Стоїть те, стоїть се.
Холст поправляє,
Фарба, або ж не фарба
Різними брасками на холст бризкає.
Туди – сюди, тяп – ляп.
Он і люба гітаристка вимальовується.
У кожного художника, має бути свій музикант, так?
Але, але тут проблемка вимальовується!
Для цього художника – вона є його музиканткою.
А ось для неї..
Для цієї музикантки, він не є її художником.
Поки вона хоче забути його його та щоб він забув її.
В кінці шафи, в далекому кутку,
Стоїть її новий і новий портрет.
Або ж не портрет, а щось інше..
Інший подарунок.
І так, другий рік поспіль.
Але ж цей художник, не тільки малювати вміє.
Ось і знову.
Новий портрет, найкрасивішої гітаристки.
Новий інший своїми руками зроблений подарунок.
Новий вірш.
Нове "їй це напевно, сподобається" та нова покупка.
Нова річ для посилки.
Можливо, якби художник із самого початку не псував все.
Можливо, якби художник не обманював музикантку,
Усе було б по-іншому.
Все що хоче зробити художник зараз, це щоб люди запам’ятали його гітаристку – як найкращу людину у всьому всесвіті.
Все ж частинки його гітаристки, найнеймовірнішої дівчини, із ім’ям на букву С, назавжди буде із ним.
Можливо, не вічно він буде щодня про неї думати,
Можливо, не щодня, він буде сподіватись на щось.
Але вічно хоч якась маленька частинка, буде в ньому.
І згадувате та розповідатиме художник про музикантку, тільки те, яка вона неймовірна та найкрасивіша людина у всьому всесвіті.
Осаменко Лолі
Художник про музиканта
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська