Папір терпить, але не мовчить,
В ньому — історії, що кров’ю кипить.
Юрист, що знає вагу слів,
В кожному рядку — правди гнів.
Тут Богдан з Шевченком йдуть поруч,
Їхні ідеї — вічний ключ.
Вони в огні, а не в тіні,
Бо честь — це код, а не гроші в кишені.
Сьогодні війна. І знову біль.
Але в кожному серці — незламна ціль.
Ми — нація, що встала з попелу,
І кожен з нас — юрист своєї справи й діла.
Економіка — це не просто цифри,
Це тисячі долі, що стали сильнішими.
Політика — не гра, а біль,
Коли кожен вибір — як постріл в ціль.
Я пишу вірші, бо слова — це зброя,
В кожному рядку — правди знамено.
І хай історія нас судить,
Але ми — вільні. І це — наш кодекс честі.
Так тримати, Україно!
Твоя душа — це вічний спів.
І кожен з нас — поет, юрист, воїн,
Бо в кожному — правда, що вічно жива.
Дмитро Зенкін
