Цигарка

Сиджу на кухні. Тихо. Напівморок.
Тліє цигарка — мій старий знак.
Дим у стелю — мов пам’ять, без прикрас,
Де біль і радість — все злилось щораз.

Я пам’ятаю крики, стіни, чиїсь кроки,
І як без слів ламались береги.
Сміялась — плакала, крізь зуби йшла,
Жила наперекір, та все ж — жила.

Світлих моментів було — так, небагато,
Та кожен — наче іскра біля хати.
А темних — більше. Ціла ріка.
Та я пливла. Цупка. І нелегка.

І от тепер — вікно, тютюновий дим,
У погляді — спокій. Вже не як колись.
Я жива. Почуй це, тиша…
Я вижила. Я — ціла. І — одна.
Маєрріна