Неначе попіл навмання,
Від погляду нема рятунку.
Вразлива мить, як немовля,
Жагучий постріл поцілунку.
Не зникне, воля не втече,
Зусиль докладено немало.
Вклонившись на твоє плече,
Все, що бажали, вмить заграло.
Тремтіння плоті звідусіль,
Магічний час, царіння ночі.
Втиснувшись р’яно в дотик твій,
Померти, глянувши у очі.
Я, як крижина, розженусь,
Пульсуючи, як кров по венах.
П’янючим слідом залишусь,
В очах мерехтячи нетлінно.
Обійми — наче мій капкан,
Солодкі пристрасті кайдани.
Немає меж, завмер твій стан,
І тільки мить — Фата-моргани.
Yana M
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
