Ми стали часто забувати,
Ціну спокійного життя,
Як мир в руках могли тримати,
Та прийшла буря забуття.
Війна зірвала сни і мрії,
Розбила затишок домів,
А ми тихенько тут без дії,
Ковтаємо свій лютий гнів.
Там десь батьки дітей ховають,
Там хтось останнє віддає.
Допоки тут брехню нам пхають,
Що ворог сильно програє.
Давай запам’ятаємо навіки,
Що мир не падає з небес.
І вб’ємо в наші це голівки,
Здобути волю — це процес.
Тож дякуй тим, хто не здається,
Хто захищає спокій нашого життя,
І хай любов в серцях озветься,
Позбавимо країну від "сміття".
Анастасія Бондарєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
