Я часто чую, друзів не існує,
Що всі підступні і такі фальшиві.
У того в кого злість панує,
«Усі погані», й нАстрої мінливі.
Я ж за своїх молюся Боже!
Бо в мене є вони, ці справжні люди.
Й молитимуся скільки зможу
Нехай вони на світі просто будуть.
Роками перевірені, вже рідні,
А хтось повторить, ні, таких нема!
Душею є така людина бідна,
Тому й за вік своїх не нажила.
Не тестувати треба друзів а цінити.
Не забувати та увагу приділяти.
Не розкидатися людьми а дорожити.
В майбутньому і старість зустрічати.
Мої накращі, щирі та відверті!
Так само й я для вас завжди відкрита.
Любіть своїх людей від всього серця!
Щоб не сидіти у розбитого корита.
Лілія Ходус