Цінуємо починаємо лише тоді, коли втрачаємо.
Якби це сумно не звучало, але маємо, що маємо.
Та ми це забуваємо та діємо по своїму.
Що ж, ми накоїли?
Рани, які разом гоїли,
Знову заболіли.
Та нічого вже не зміниш.
Я знав, що ти мене колись заміниш…
Богдан Вільчинський | СОВУНЯ
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
