Чарівна природа кохання

Я знаю, що кохання Божий дар,
Не зміг я стримати від себе твоїх чар.
А ти всього лиш фальш, дурня,
Я знов попав в оману, знову вся ця маячня.
Я не вірю більше у твої слова,
Ти більше не моя улюблена книжка,
Не моя неземна лагідна усмішка,
А просто біль моя ти головна.
Ми всі тут не святі, але в житті інакшому не бути,
Хай Бог пробачить, але в гріхах живем ми свої будні.
Я буду жити сам, на самоті й помру, як стану мотлохом старим,
І не треба турбуватися про молодість, коли коханням вбитий тим.
І краще я б продовжував обожнювати себе,
І краще я б не знав, яке на вигляд в тебе лице.
І більше я ніколи не хочу згадувати тебе,
І ти не сонце, ти лише дріб’язок, що кинутий у джерельце.
І знаю знову,що я хочу зробити на майбутнє,
Змінити Всесвіт всім, змінити Ваші будні.
Зробити так,як хтів ще декілька місяців тому,
Можливо в діях я забуду всю свою журбу.
Іцхак Меїр