Настала тиша, зірвалась буря ,
Дощ ішов, а колос лежав на землі…
Зерно не оране, не віяне, зерно пропадає -,
Що нам робити незнаем…
Серце плаче, зерно пропадає.
Ранок лагідний настав:
Сонце якось засвітило,
Промінням сонячним пробило -,
Тепло вже стало, погода волога, стали засівати любе поле…
Ниви стали зеленіти,
Урожай давати.
Була гарная пшениця , і не ма чого журиться.
Уродила чарівна пшениця,
Заколоситься нива –
Модода, золота, та щаслива.
Засіяють промені пшениці,
Заспіває, соловей наш милий,
Пісню лагідну свою.
Буде в нас пшениця чарівна,
Жито миле і красиве,
Будем молотити….
Будемо збирати,
Бога прославляти
Його не забувати.
Соловей нам завжди,
Буде пісні співати.
Серце любе, піснею дивувати…
Розквітуть чарівні квіти,
Хліб запашний, ми будем мати.
Будем Богу ми служити,
Його шанувати,
Подяку будем відавати…
Все в житті, цінувати,
Ні коли його не забувати.
А завжди прославляти…
Щоб життя , щасливе мати.
Буде красиве життя, і сяйво добра,
Білі хмаринкі, сині потоки
В небі ясна зоря
Квітуча й пахуча,
Наша земля.
АРИНА ЭРНЕСТ
