Часи змінюються. Ну і нехай.
Я мовчки постою, подивлюсь.
Навіть якщо вони бʼють через край,
Я сих стрімких змін не боюсь.
За вікном вже давно не весна,
Ні, я не про ту, що торік,
А про давню, що бачу лиш в снах,
До якої нема вже доріг.
Часи йдуть. Обертатись не слід,
Вони не вернуть палкі почуття,
Але може на місці, де застиг лід,
Колись знову пробʼється життя.
Тепер показують зовсім інше кіно,
Бо плівка старого загубилась навік.
Тепер замість сліз розливають вино,
Адже висох нещадно їхній потік.
Часи змінюються. Я не верну
А ні давню весну, а ні забуте кіно.
Я прорости дозволю зерну
Усіх перемін, що життям нам дано.
І нехай все минає, я вже не боюсь
Ніяких утрат і смутку тіней.
Я разом із тими часами змінюсь,
Залишивши ідеї старі, плівку, людей.
Елла Уінд
