Час

Я тут на місці, я не йду нікуди,
А час летить ,руйнуючи й будуючи нові споруди.
Він десь постійно поспішає
І хвильки зайвої мене лишає.
Не дивиться нікуди лиш летить,
Але ніхто не помічає як йому болить…
Він теж стомився й хоче відпочить.
Ніхто його ніколи не жаліє,
Ніхто не знає що він теж хворіє.
Нездужа вже давно, іще з часів Адама,
Коли не знали що таке війни програма.
А час вже знав з народження про все,
І що із кожним кроком за собою він несе,
А ноша в нього не з років, і не століть…
Він тягне те що в кожному болить.
У кого що – душа та тіло,
У когось серце обімліло.
Він тягне сам усю цю ношу,
Тож зупиніться люди, дуже прошу!
Вже досить вам винити час в його роботі,
Вже досить потопати за минулим у скорботі.
Живіть без ліку, та облиште час,
До поки вогник вашого життя не згас.

Поліщук Ірина