Час

Час не лікує, щоб не говорили.
Він не притуплює й не забирає біль.
Лише питання в мою душу сіє.
Чому все так? Чому пішла ти засвіти?
Туди тобі дзвонити я не можу та й пошта не працює, зовсім там.
Лиш уві сні чекатиму на зустріч,
Щоб хоч на мить порозмовляти нам.
Час не стоїть на місці, час іде,
Але про тебе я не забуваю.
Ти й надалі в моїй пам’яті живеш,
Завжди ти поруч, я це відчуваю.