Час

Час

Невже лишу я по собі ,
Лиш споминів на кілька літ?
Я знаю , що сплива життя
І що невдовзі вже в політ.

Невже не зможу вразити цей світ,
Словами – римою і в прозі?
Палає в серці , заповіт Христа,
Шевченка заповіт , підтримує в дорозі.

Прошу ще кілька літ пожити ,
Ще є слова , щоб говорить .
Ще маю , що прошепотіти ,
В яскраву , незабутню мить.

А час тече, рікою тихо,
В ній спогадів на сто віків.
З минулого , до сьогодення
І до майбутнього від наших днів

Я не забуду все що бачив ,
Що відчував і говорив .
Все що набув життя роками
Своїм нащадкам заповім .

Я проти вітру , розправляю крила.
Вже очі бачать висоту небес
За обрієм , де сяє зірка мрії
Мене чекає , мій Святий Отець.
28.01.2024 р.

Лях Сергій