Він думав, що забув її, минуло,
Забув цілунок і п’янкі вуста…
Вже перестав хворіти,- промайнуло!
Попереду щасливі ждуть літа…
Він оточив себе красивими речами,
Придбав справжнісінький кабріолет…
Шампанське ріками, звучать фанфари!
Життя чудесне, над космічний злет!
Він тішився розкішними тілами,
Красуні міста з ним воліли бути!
Та, пригадав дарунок із намиста,
Що одягав єдиній і такій забутій…
Наситився…блага мирські не тішать!
Душа померкла – без кохання тінь…
Як повернути ті щасливі миті?
Адже без неї – зовсім він один!
Вже зрозумів – так гірко без любові!
Пусте життя…черговість буднів днів…
Бо розпізнав той плід: в чуттях, у слові…
Він не забуде через призму снів…
ND💞
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
