Чи винна дівчина у тому,
шо кохає, а ти — ні,
але тримаєш біля себе,
зневагу й біль їй даючи.
Включи людське, не будь стіною — вона не твоя.
Піди. Нічого не пояснюй.
Ти зробиш краще не тільки їй.
Замовчи. Піди хутчіш.
Вона — як квітка, що в тіні,
яку ти сам туди поставив.
Не поливав. Не доглядав.
Просто дивився,
О, як гарно в’яне
і тухне у пітьмі.
Піди, як хмара,
що закрила небо.
І більше не вертайся
у життя її.
Вона розквітне.
З болем, ще сильніше.
І не згадає більше,
що поряд хтось її губив.
А ти?
Юлианочка
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
