Чи могла би
вони ніколи не думають вночі і зранку,
Живучи своє нормальне типу того життя,
Мене захоплюють думки про себе на світанку,
Чи могла б я прожити трішки інше життя?
Чи могла б я жити не знаючи болю втрати?
Втрати себе, своїх надій і шалених мрій?
Чи може крокувала би я як вночі солдати?
Стаючи поряд з ними в рівний стрій?
Чи могла б моя доля скластися інакше?
Я була би донькою якогось жебрака,
Чи виживати було б для мене краще?
Помираючи біля вокзального кабака?
Чи могла б я народитися вільною?
Без обтяжливих кайданів тривоги?
Чи бути людиною менш емоційною?
Йти кудись, не знаючи дороги…
Я б могла бути щасливою мамою,
Дітей, чиї очі були б схожі на мої,
Чи бути зранку запашною кавою,
Зігріваючи всі ранкові дні твої.
Я могла би бути біленьким снігом,
Що лежить на околиці дороги,
Я б могла бути шаленим бігом,
Що забирає у людей тривоги.
Я була би тонкою лялькою,
Що дарує радість дітям на с ля вята,
Або була би вільною чайкою,
Що облітає всі джерела і міста.
Я думаю про це вночі і зранку,
Намагаючись втекти в думках,
Але дивлячись на себе на світанку,
Мене переповнює суцільний страх.
Плаксива Анна
