Одного разу я навчилася літать,
Сама не знаю як.
При погляді на нього
Я ставала золотою.
Це була любов?
Відповідь на це — скоріше ні.
Для мене ця хвилля почуття
Станули як солодкі пластирі
для сольоних і глибоких ран.
Адже за довгий час я відчула себе людиною.
Людиною, яка може бути щасливою,
Яка може посміхатися,
Але її було легко прочитати…
Ніби знаючи всі мої глибокі рани,
Враз він вдарив у те, що я нікому не казала.
На мої незрозумілі почуття до нього.
Казав він, що я закохана в нього.
Але я сама не знала, так чи ні.
Та він вдарив мене прямо в серце,
Сміючись з мене, дурепи.
Та кажучи, що я муха для нього,
Я відчула, що мало не падаю від болю.
Це був постріл прямо в серце,
розірвавши мої загоїні рани.
Був це пластир чи кохання?
Діана
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
