Чи то війна, чи то життя, Чи просто то таке буття

Ні, то вже не війна,
То вирваний шмат із життя.
Етап якогось виживання.
На диво дивного чекання.
Коли зʼїдає пустота,
І вичерпаєшся до дна.
Життя, коли побут й війна
Зливаються в одне буття.
Коли та єдність, що була,
Розбила війни довжина,
Криваво розділивши всіх,
На хто в війні і тих, хто ні.
І один одного дратують
Тим, як життя вони малюють,
Як цінність його визначають,
Як навкруги усе сприймають.
Коли не може бути втоми
У тих, хто залишився вдома,
Бо ті, в війні хто смерть пізнав,
На втому мають більше прав,
І «знають» кожного вину
Тих, не пішов хто на війну…
Та втома все ж усіх долає,
Байдужістю перемагає
І тих, війною хто живе,
І тих, хто відвернувся вже.
Бо сил немає зрозуміти,
Із «щастям» цим як завтра жити…

04-08-2023