– Умри, облудності засів,
Перевертень невмитий!
Я відьму в лісі перестрів,
Захтів її убити.
Ми бились довго. Встоять зміг.
Із лютістю завзяття
Рубав мечем я навідліг
Прокльони і закляття.
Нарешті в бік зумів впекти,
Зі смертним стрівся криком:
– Ми кров’ю вінчані, і ти
Мій муж тепер навіки!
Мені б молитися хресту
В час смерті невеселий…
У сні побачив наготу
Відьомську у постелі.
Відчув цілунок. Ще один!
Обійми і жадання!
Лунало в вухах, наче дзвін:
– Привіт, моє кохання!
Коривсь я сну, як раб чи черв,
Ворожість пестив гожу
І жодній дівчині тепер
«Люблю» сказать не можу.
Мару кохаю звабну в снах
Шалено та затято…
– Із двору трьох вже вигнав свах! –
Дивуються дівчата.
Хміліє серце, дух гниє,
Нічним упившись трунком…
Колись мене кохана вб’є
Останнім поцілунком!
Паталаха Всеволод
Терміново потрібен відворот і справжня чарівниця. Можливо, з нею пощастить і відьма відісниться.