Чомусь я не радію

Із кавою
Сижу біля вікна
А за вікном – іще зима
А за вікном – ялина
Звично віттям маше
На мене дивиться
Й чомусь сльозами
Смоляними
Тихо плаче
Кажу – тищо!
Не плач!
За кілька днів –
Весна!
Але сама –
Сама собі не вірю
Звичайно – прийде
Та їй чомусь
Я не радію
Чому ж воно отак-
Життя іде –
А де ж кохання?
Де натхнення?
Де ті чарівні
Дні і ночі
Коли – і крила
За спиною
І сльози щастя
Що застилають очі
І пелюстки троянд
Довкола?
Нема нічого
Все пройшло
Неначе все те –
Як сеанс
Німого чорно-білого
Кіно
Коли всім весело
І ти сміятись
Просто змушений
А на екрані –
Чарлі Чаплін
Сумний
І незворушний
Олександр Протас